Україна

Link
Олена ЗВАРИЧ 

Колись давно, в ту епоху, яка насьогодні теж стала історією, я слухала в кіно «Вставай, страна огромная» — і священні мурашки бігли по спині, сильна пісня, я читала товсту книжку «Піонери–герої» — і шкодувала, що... війна закінчилася, й на мою піонерську долю не випаде такого жахливого щастя — вмерти за свою Батьківщину. В житті не лишилося місць для подвигу — їх зайняли везунчики, народжені на півстоліття раніше.
Ядерна війна (в яку, схоже, ніхто не вірив у 80–ті) здавалася техногенною примарою, винесеною за межі свідомості. Вона не давала шансу померти виклично, обливаючись красивими патьоками крові, з висмикнутою чекою від гранати в зубах, тобто померти як геройська дівчина, а не розплавитися від атомного гриба, стати безіменною кляксою на полтавському тротуарі, десь на півдорозі до школи. Була ще одна «проблема» — не клеївся образ ворога. Ненавидіти американців не вдавалося. Утім ніхто й не пробував. Особливо коли в місто після Олімпіади–80 завезли пепсі–колу. На відміну від кінофашистів (ненавидіти яких не мало жодного сенсу, адже всі вони були переможеними і давно вбитими), американці здавалися віддаленими, наче інопланетяни. Американці сиділи в сотах своїх неприродних хмарочосів, одягнуті в добротні джинси, посьорбували з соломинки божественну колу й посміхалися відкрито, як Дін Рід. Вони любили чудернацький запальний рок–н–рол. Зрештою, їхній Рейган не виглядав неприємнішим, ніж члени Політбюро ЦК у телевізорі.
Навіть тодішні підлітки розуміли, що «гонка озброєнь» — це своєрідна всепланетна гра, змагання ракет і карикатур у «Крокодилі», гра, від якої насправді ніхто не загине. А ось та війна, Друга світова, була реальна. І через кілька десятиліть по її завершенні нові покоління жили в її страшній героїці, прикрашеній пропагандою і культом братських могил у кожному селі.
Лише з розпадом СРСР стало зрозуміло, що то була справді остання глобальна грандіозна війна, у варварському, середньовічному сенсі. Коли армія — на армію, широко, з диявольським розмахом, фронт — на фронт, очі — в очі, багнет — у груди. М’ясорубка для мільйонів душ. За різними підрахунками, у тій війні загинуло понад 50 млн. людей; лише Радянський Союз втратив до 27 мільйонів!
Людство виросло після цієї війни, задумалося і змінилося. Маю на увазі не тільки росіян та американців, які негайно взялися розробляти абсолютно нові види зброї масового ураження, і не тільки німців, які ретельно виростили у собі комплекс вини й викреслили з історії батьківщини цілий шмат, бо він «поганий», і не євреїв, котрі отримали відтак свою країну й навчилися мордувати спокутою гріхів і німців, і решту світу. Уроки Другої світової врахував увесь світ. Отже, він став раціональнішим, вигадливішим. Нові засоби ведення воєн та оонівська мораль стали якими–не–якими стримуючими факторами від масованого людиновбивства. Сучасні «яструби» не сердобольніші за людей Герінга чи Гудеріана, і ясно, що не матір Тереза вигодувала їх власною груддю. Їм не шкода загублених душ. Просто тепер за кожен десяток треба виправдовуватися, тепер гатити із гармат у натовп вважається «невдобно». Звісно, світова громадська думка та Гаазький трибунал — не Страшний суд, але й перед ними вбивцям треба якось виправдовуватися.
А що було, якби... Якби, наприклад, у 1945–му переміг Гітлер й Україна стала частиною Німецької імперії? Така фантазія, чесно, спала на думку в 1996–му, коли я вперше побувала в Німеччині. Все одно, міркувалося в цьому руслі, українці й так постраждали, і один біс від кого — від німців чи від «братів–слов’ян». Мультинаціональні імперії однак недовговічні, і розпад накрив би Третій Рейх так само, як це сталося з СРСР. Відтак Україна б отримала незалежність, зате зовсім з іншим культурним та лінгвістичним багажем, з раціональнішими традиціями ведення економіки, фрагментами європейської культури та освіти... І я поділилася цією фентезі з мамою.
Вона подивилася на мене так, начебто я зібралася зрадити Батьківщину чи скоїти ще якийсь важкий гріх. Для неї сама така думка була високим проявом цинізму. Війна вдарила по наших краях, коли моїй мамі було п’ять років, і вона назавжди запам’ятала жах артобстрілів, голод, зневагу окупантів. І я тоді відразу й просто усвідомила, що війна — це те, що ти особисто емоційно пережив, твій біль, твої герої, «наші» і чужинці. Все інше — розумні пащекування нащадків. Історія розставить усе на свої місця. Але тільки тоді, коли про ті події вже нікому буде згадувати серцем.

 javascript:open_window('products_pictures/kiev111l.jpg',653,616);

 

Link 22 вересня – цей день в історії світового кіна   22 вересня 1938 року в містечку Денвер штату Колорадо народився американський актор і співак Дін Рід (1938 – 1986), якого називають "американською радянською суперзіркою", адже довгі роки він був чи не єдиним дозволеним у СРСР рок-н-рольним виконавцем. Успіх на батьківщині прийшов до Діна Ріда на початку 1960-х, коли платівки з його піснями розкуповувалися мільйонними накладами. Скоро надзвичайно популярний співак, улюбленець молоді вимушений був еміґрувати зі США – на той час він захопився марксистськими ідеями, почав виступати проти війни у В’єтнамі, проти військової допомоги режимам Панами і Сальвадора, а 1965 року взяв участь у Всесвітньому конгресі прихильників миру у Фінляндії і відвідав СРСР... Підданий нападкам влади за свої політичні виступи, Дін Рід виїхав до Аргентини, де й розпочав кінокар’єру (знявся у романтичній музичній комедії "Моя перша дівчина", 1965). 1973 року Дін Рід переїхав до НДР, де багато виступав на естраді і знімався в кіні (зокрема, у фільмі "Брати по крові"з Ґойко Мітічем), здобувши неймовірну популярність в усіх тодішніх радянських країнах. Як режисер поставив фільми "El Cantor" (1978) і "Співай, ковбою, співай" (1983).

 

Link Цитата:   Допис від Boris_Kiev У 70-ті роки студентів примушували читати англ. та амер. комунячі газетки (вони продавалися біля метро «Хрещатик». А довіреним людям кіоскер міг «притримати» й більш цікаві іноземні видання). Отож в якійсь «паперовій обязаловці» регулярно перед черговими виборами піарили «своїх» - «Гес Холл – на президента, Генрі Уїнстон – га віце-президента. Останній був чорним. Не пройшов… Цікаво, тодішні нормальні, не хворі на голову гамериканці, знали імена тих клоунів ? Думаю , що не знали. Там ще була Анжела Девіс і співак Дін Рід. За останнього була передача по ТБ(тут в Канаді) .В звязку з тим що Том Генкс хоче зробити( чи зробив) фільм про нього. Так як його показали , то він в принципі не був поганим хлопцем. Трохи нарваним і наївним. Він був проти війни в Вєтнамі . Переїхав жити в Аргентину.Там теж виступав проти ядерної зброї. З Аргентини через свою діяльність був депортований. Потім Італія. І накінець ГДР. Де знімався в фільмах, співав.Ну і звичайно поїздки по СССР. КаМАЗ , БАМ . Як співак він був , якщо точно сказати - напіввідомий на Заході.Його CD ще можна зустріти тут магазинах. В 1985р , йому вже було досить того брехливого совдепівського "булшит" і він подався на поновлення в громадянстві США.(Від американського громадянства він відказався в знак протесту чи то проти війни , чи проти ядерної зброї)..... І раптом знайшли його покаліченим в "автокатастрофі" , в тому самому ГДР. Слідство скоренько зробили і закрили. Його похоронили зі всіма йому належними почестями.Аж коли Німеччина обєдналася , його родичі в США ше раз настояли на тому щоб слідство відновили.Слідство відновили ...і так виновних не знайшли , але кінці вели до "штазі"(ГДРеівське КГБ) і в Москву. Ukraine : ua.Glavred.info Link 70 років тому народився співак Дін Рід   22.09.08 // 10:00 Дін Рід народився 22 вересня 1938 року в Денвері (штат Колорадо, США). У 1958 році він приїхав до Каліфорнії і підписав контракт з музичною студією Capitol Records, передає «РИА «Новости». Студія забезпечила йому рекламу, він став співаком, записав декілька платівок, з'являвся на національному телебаченні і здобув певну популярність. Проте справді популярними його пісні стали в Південній Америці. Після кількох дуже успішних гастролей по країнах Латинської Америки він вирішив залишитися в Аргентині. Там він записував альбоми, знімався у фільмах і вів свою власну телепередачу. Але його ліві погляди і політична активність (зокрема, Рід виступав за заборону ядерної зброї, проти війни у В'єтнамі, влаштовував концерти, весь збір від яких йшов ув'язненим) не подобалися правим силам Аргентини, і під їх тиском в 1966 році Дін Рід був вимушений виїхати з країни. Кілька років він прожив в Римі, де активно знімався в т.з. «спагеті-вестернах» - «ковбойських» фільмах про американський Дикий Захід італійського виробництва. Пізніше почав зніматися в СРСР і країнах Східної Європи, де також користувався великою популярністю (вперше приїхав в СРСР в 1965 році). З 1973 року Дін Рід поселився в НДР, де продовжував співати, зніматися у фільмах, а також знімав власні фільми, не залишаючи і політичної боротьби. Найбільш відомим його фільмом став «Співак» - біографічний фільм про чилійського друга Діна Ріда, співака Віктора Хару, який був убитий піночетівцями після військового перевороту в Чилі в 1973 році. Незважаючи на свої ліві переконання (сам Рід називав себе «марксистом»), Дін Рід ніколи не вступав в комуністичну партію (зокрема в країні свого постійного мешкання - соціалістичній НДР) і завжди підкреслював свою любов до США. 17 червня 1986 року співак був знайдений мертвим в озері неподалік від свого будинку в східному Берліні. Офіційно було оголошено, що він втопився. Німецькі друзі Ріда вважали це самогубством. Сім'я співака вважає, що його убили. Після розсекречення архівів східно-німецької служби безпеки Штазі версія про самогубство дістала ще одне підтвердження, коли серед документів було виявлено прощальний лист Діна Ріда, яке він написав перед смертю. Думки наших читачiв Elena/deanreed.ru 26/07/09 15:23 (Ukraine, Dniepropetrovsk) Ну хто вам сказав, що я з Дніпропетровська? Це наш провайдер звідти, а я живу на Півдні України, у місті Z. Elena/deanreed.ru 26/07/09 15:17 (Ukraine, Dniepropetrovsk) Дін Рід поселився в НДР трохи раніше - не в 1973, а в 1972 році. На сьогодні жодна з версій причин загибелі співака не дістала свого остаточного підтвердження, в тому числі й версія про самогубство. До речі, Східний Берлін - окреме місто й географічне поняття, тому обидва слова його назви слід писати з великої букви, тим більше, зважаючи не те, що під час існування НДР Східний Берлін був столицею цієї держави, а Західний Берлін - особливим політичним утворенням. Стидіться, панове! Elena/deanreed.ru 26/07/09 15:17 (Ukraine, Dniepropetrovsk) Дін Рід поселився в НДР трохи раніше - не в 1973, а в 1972 році. На сьогодні жодна з версій причин загибелі співака не дістала свого остаточного підтвердження, в тому числі й версія про самогубство. До речі, Східний Берлін - окреме місто й географічне поняття, тому обидва слова його назви слід писати з великої букви, тим більше, зважаючи не те, що під час існування НДР Східний Берлін був столицею цієї держави, а Західний Берлін - особливим політичним утворенням. Стидіться, панове!    Link №28, 30 липня – 5 серпня 2004 року   29.07.2004 16:19 Середньостатистичний українець випиває за рік близько 12 літрів мінеральної води. Тим часом, італійці споживають цього напою майже у десять разів більше. Можливо, це одна з причин, чому вони і живуть на 12-15 років довше. Ми ж традиційно п’ємо або з-під крана, або з криниці. В результаті, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 25% населення України ризикують захворіти, споживаючи неякісну питну воду. “Яку воду ми п’ємо” – тема цього числа “Вечірньої газети”, якій традиційно присвячені перша, шоста та сьома сторінки. Під час зустрічі на найвищому рівні у Криму Леонід Кучма ощасливив росіян, а Григорій Суркіс... розсердив Володимира Путіна. Подробиці – в матеріалі нашого власного кореспондента в Москві Віталія Портникова на п’ятій сторінці. 20 липня відійшов у вічність Костянтин Степанков. Одне з останніх прижиттєвих інтерв’ю великого актора читайте на восьмій сторінці “Вечірньої газети”. “Перший капітал я заробив перепродажем дефіциту”, – відверто зізнався у розмові з кореспондентом “Вечірньої газети” 49-річний голова Спостережної ради корпорації “ЕкоЛан”, екс-губернатор Львівщини Степан Сенчук. На 21-й сторінці він розповідає про свій шлях у бізнесі, згадує про роки при владі та дає поради майбутнім підприємцям. Болгарський співак Бісер Кіров записав 15 гігантів і сім компакт-дисків, дав понад 3500 концертів на сценічних майданчиках 56 країн шести континентів. В інтерв’ю “Вечірній газеті” він зізнався, що, незважаючи на бурхливе гастрольне життя та всупереч банальному кліше артиста-гультяя, ніколи не зраджував дружині. Зате на власні очі спостерігав за драмою любовного трикутника Ренате Блюме – Дін Рід – Гойко Мітіч. “96-сантиметровий чоловік” – матеріал про найменшу людину в Україні Івана Чоповського читайте на 18-й сторінці “Вечірньої газети”. Як виявилося, у бджолиних сім’ях є “охоронці”, “розвідники”, трутні та матки. Репортаж з пасіки – на 19-й сторінці. Донька видатного українського футболіста Володимира Безсонова Ганна має чудові шанси поборотися в Афінах за нагороди в художній гімнастиці. Зважити їх і з’ясувати наміри спортсменки вирішив кореспондент “Вечірньої газети” – інтерв’ю зі спортсменкою на 23-й сторінці. Автор     Брудна білизна Link Fri 09 Jul, 2010 15:28 Автор: A1232010 ----------------------- А пригадайте радянське взуття - це вже було покарання за те, що народився в есересер (благозвучно назва звучала). Крім того, все що вироблялость в тій неблагозвучній країні ніхто не хотів споживати. Всі шукали імпортного, якісного, зручного. А пригадайте жіночу білизну - панталони з резинками за коліно, комбінація у формі чоловічої майки, тільки подовжена і бюстгалтери з гудзиками на спині. Дін Рід таку білизну купив в раші і в Франції здав до музею жіночої білизни (є в них такий). І що - заборонили Діну в"їзд до неблагозвучної країни. А чому, адже все було таким "гарним"? За чим страждаєте, за тією убогістю? Чи самі таку убогі, що так вам убогості не вистачає? Fri 09 Jul, 2010 15:42 Автор: prohojiy37 (Ветеран) Кста! Про Дина Рида... ---------------------- Здесь говорится о том, что Дин купил в СССР женское белье, а потом сдал его в музей женского белья во Франции (гудзики - пуговицы, и по-украински это слово написано с ошибкой, правильно - ґудзики). После чего ему запретили въезд в страну... Link Права людини. Кінематограф. Журналістика. Історія. Європа. Лібералізм Чи знають, що їх використовують? Бачу цікавий анонс: "16 червня о 14:00 у прес-центрі інформаційного агентства "Українські Новини" за підтримки Американського інституту в Україні (АІУ) відбудеться круглий стіл на тему: "НАТО, вплив США та вибори в Україні". Під час круглого столу виступить Даг Бандо, старший науковий співробітник Інституту Катона (вашингтонського авторитетного дослідницького центру в сфері лібералізму), прихильник зовнішньої політики невтручання. Даг Бандо - старший науковий співробітник Інституту Катона, займається, зокрема, питаннями зовнішньої політики й цивільних свобод. Працював спеціальним помічником Президента Рейгана й редактором політичного журналу Inquiry. Часто пише статті для провідних видань, таких як журнал Fortune, і виступає на наукових конференціях, в університетах і ділових колах. Д. Бандо - частий гість і коментатор на телевізійних каналах ABC, CBS, NBC, CNN, Fox News Channel і MSNBC. Має диплом доктора права Стенфордського університету. У рамках круглого столу буде розглянуто такі питання : НАТО як питання безпеки для США й України: уроки Балкан; Яку роль повинні чи не повинні відігравати США в політиці України: уроки "помаранчевої революції"; Яке значення має питання НАТО та вплив США для майбутніх виборів в Україні. Довідка: Круглий стіл є частиною інформаційно-просвітницької програми Американського інституту в Україні (АІУ), покликаної донести до населення України зміст тих розходжень у думках, які існують серед американців у відношенні НАТО та з інших пов'язаних із цим питань. АІУ вважає, що поінформованість про таку неоднорідність думок сприятиме більш повній інформованості населення України під час обговорення майбутнього своєї країни. АІУ є американською некомерційною організацією, фінансованою з неурядових джерел, яка не одержує, не пропонує внести й не приймає жодних коштів від жодних державних структур." Мені кажуть - АІУ - орг-ція, фінансована й створена росіянами. Щоби під "американським авторитетним" соусом подавати анти-НАТО-пропаганду. Разом з тим гість цікавий, ось пише Вікіпедія: Douglas (Doug) Bandow (born ca. 1954) is a former columnist with Copley News Service and a senior fellow at the Cato Institute. He resigned from Cato in 2005 due a scandal involving payments for columns from lobbyist Jack Abramoff and wrote about it in the Los Angeles Times. As of March 2009, Bandow is again working at the Cato Institute.[1] He served as a Special Assistant to President Ronald Reagan and as a Senior Policy Analyst in the 1980 Reagan for President campaign. He is also a columnist for Antiwar.com. Bandow obtained his bachelor's degree in economics from Florida State University in Tallahassee in 1976. He completed a J.D. degree from Stanford in Palo Alto, California in 1979. He worked in the Reagan administration as special assistant to the president and also edited the political magazine Inquiry.[2] He is also a conservative Presbyterian. He was strongly opposed to the Law of the Sea Treaty and authored several books, including The Politics of Plunder. У такому разі, чи він розуміє, що його використовують? Так, як це розуміли, скажімо, Світлана Алілуєва та Дін Рід. maxon 2009/06/19 07:58:00 Оля, вибачай за невігластво, але хто такі такі Світлана Алілуєва та Дін Рід? і хто і як їх використовував? - richka 2009/06/19 08:03:00 Все, йду в монастир. Люди не знають,хто такі Алілуєва і Дін Рід. А гугла навіщо? :) - vesno 2009/06/19 09:21:02 Світлана Алілуєва - дочка Сталіна. Дін Рід - співак, виконавець з Америки. Використовували їх СРСР та США у холодній війні. Бо Світлана поїхала, вважай, втікла з Союзу (радість й піар для США), Дін Рід часто їздив й виступав у Союзі, мав ліві погляди ідеалістичні (радість й піар для СРСР).        СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА КОЗАРОВИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ E-Encyclopedia of Dean Reed...Дин Рид в России: Link "...Смакували юшкою американський спiвак Дiн Рiд та Микола Гнатюк... "     увеличить...zoom Улюблений актор зіграє «червоного» співака Link Том — Дін, Хенкс — Рід Улюблений актор зіграє «червоного» співака Гаврило СТЕПАНЯК Шанувальники чудового актора Тома Хенкса, якому минулої п'ятниці виповнилося 48, з нетерпінням очікують нового проекту свого улюбленця. Адже Том, який не раз очолював рейтинг найулюбленіших акторів Америки, за абиякі ролі не береться. І правильно, оскільки всі вже звикли, що якщо в титрах фільму є ім'я Том Хенкс, цей фільм поганим бути не може. Почалося все з веселої й доброї комедії «Великий», за яку актор отримав номінацію на «Оскара», а грандіозні успіхи «оскароносних» «Філадельфії» та «Форреста Гампа» цю традицію тільки закріпили. Були, звісно, й винятки, але вони тільки підтверджували правило. Будемо сподіватися, що не підкачає Том і цього разу: нещодавно він спільно з кінокомпанією Dream Works придбав право на екранізацію біографії знаменитого актора та співака Діна Ріда. Як повідомляє журнал Variety, Хенкс не лише зіграє у стрічці головну роль, а й виступить у ролі співпродюсера. Судячи з життєвого шляху Діна Ріда, кіно має вийти справді цікавим. Народився Дін у 1938 році в США, але на початку 50-х емігрував до Південної Америки, де став надзвичайно популярним. Співак активно виступав проти зовнішньої політики Сполучених Штатів і протестував проти випробувань ядерної зброї, за що його зрештою депортували з Аргентини. Рідові довелося переїхати до Італії, де він, власне, й перекваліфікувався в актора. Згодом бунтівна зірка перебралася до НДР, і знову популярність Діна сягнула небачених висот — соціалістичні німці просто шаленіли від його пісень, а на фільмах з його участю кінотеатри завжди були переповнені. Протягом усього цього часу, попри свою активну антиамериканську позицію, Дін Рід не міняв громадянства й не хотів приєднуватися до комуністів, а у 1985 році, побувавши у США, навіть вирішив повернутися на батьківщину назовсім. Однак через кілька місяців тіло співака знайшли неподалік його дому на околиці Східного Берліна. І хоча офіційно цю смерть списали на самогубство, родичі Ріда й досі переконані, що його «прибрали» спецслужби НДР...   Фантастика по-украински Link Володимир Глушко ВІН ТЕЖ ХОТІВ ЖИТИ Повість “…відомий американський співак Дін Рід, що перебуває зараз в Берліні, передав 4800 марок фонду допомоги В’єтнаму”.